(+3.3%)
Колонка виконавчого директора Асоціації Артема Петренка для GMK Center.
Напередодні опалювального сезону ключовим викликом для ЄС стане доступність ресурсу, а для України — збереження газовидобутку та змога покривати власні потреби.
Близький Схід підвищує ставки на газовому ринку
Європейський газовий ринок перебуває під тиском одразу кількох чинників, які формують високий рівень вартості й невизначеності навіть у літній період. ЄС одночасно заповнює ПСГ перед опалювальним сезоном, конкурує з Азією за LNG і дедалі гостріше відчуває наслідки нестабільності на Близькому Сході.
Ціни не лише залишаються високими, а й демонструють хвилі зростання: якщо у червні середня спотова вартість на хабі TTF становила близько $550 за тис. куб. м, то вже у липні вона перевищила $650, додавши понад 20% за місяць. За перший тиждень серпня котирування продовжили рух угору. Ресурс коштував у середньому близько $675, із піком 3 серпня — $700.
Азійські покупці, намагаючись закрити власні потреби та забезпечити необхідні обсяги, агресивно підвищують ціну: у липні котирування Japan Korea Marker досягли чотиримісячного максимуму. Це спонукало постачальників перенаправляти гнучкі вантажі до цього регіону. У відповідь Європа змушена конкурувати за ті ж самі обсяги вартістю, що безпосередньо позначається на котируваннях TTF. Фактично глобальний LNG-ринок сьогодні працює за принципом “хто запропонує вищу ціну, той отримає товар”.
Окремим фактором ризику для газового ринку залишається ситуація на Близькому Сході. Конфлікт у регіоні дедалі більше впливає не лише на настрої трейдерів, а й безпосередньо на фізичну доступність LNG. Показовим прикладом стало блокування Ормузької протоки наприкінці лютого, через що глобальний ринок фактично втратив доступ до близько 20% LNG.
Березневі удари по LNG-комплексу Ras Laffan вивели з ладу 2 з 14 наявних ліній скраплення. За оцінкою QatarEnergy, їхнє відновлення може тривати від трьох до п’яти років. Тобто, компанія оголосила форс-мажор щодо довгострокових контрактів. Аналітична компанія Kpler змінила базовий сценарій щодо Ормузької протоки з очікуваної деескалації на сценарій тривалої кризи. За її оцінкою, цьогорічний експорт LNG з Катару може обвалитися до менш ніж 27 млн тонн проти близько 80 млн тонн у 2025 році.
Українські реалії
Попри турбулентність у Європі, Україна в умовах обмеженого ринку демонструвала протилежну динаміку. Поки котирування в ЄС зростали, внутрішні ціни на ресурс за останні два місяці, навпаки, знизилися. Для порівняння, якщо у липні газ на хабі TTF контрактувався на місяць наперед за ціною 29 тис. грн за тис. куб. м, то в Україні — більш ніж на третину дешевше. Це ключова особливість наших реалій: внутрішня ціна наразі формується насамперед балансом попиту і пропозиції та не копіює європейську.
Що ближче ми до опалювального сезону, то активніше збільшуватиметься попит на ресурс. Отже, підстав для збереження поточних цін ставатиме дедалі менше. Наразі для нашого ринку європейська ціна є швидше верхнім зовнішнім орієнтиром, аніж автоматичним прайсом для промислового споживача.
Чого чекати восени та взимку?
Український газовидобуток продовжує залишатися одним із головних секторів, по якому росіяни фактично щоденно здійснюють обстріли. Від початку цього року лише об’єкти Групи “Нафтогаз” зазнали 287 атак — більше, ніж за весь 2025-й і перші три роки повномасштабної війни разом узяті. Хоча російські атаки створюють безпрецедентний тиск на індустрію, вона не зупиняє роботу.
Українська промисловість, навчена досвідом попередніх років, здебільшого формує власні потреби заздалегідь і контрактує необхідні обсяги газу на кілька місяців наперед. За умови стабільного видобутку, відсутності нових масштабних руйнувань і помірної температури взимку, ціна газу для промисловості під час осінньо-зимового періоду не повинна демонструвати ознаки значної волатильності. Водночас наша держава не ізольована від європейської цінової динаміки, тож ситуація в ЄС, без сумніву, матиме вплив і на Україну.
Головне питання цієї зими полягає не в тому, наскільки дорогим буде газ у Євросоюзі, а в тому, чи зможе Україна зберегти достатньо власного ресурсу для забезпечення своїх потреб. Саме це стане визначальним фактором для того, чи залишиться українська промисловість із суттєвим дисконтом до нідерландського TTF, чи буде змушена частково платити європейську ціну.